Архив метки: ипотека

Скасування постанови про стягнення виконавчого збору

Адвокат у судовому порядку довів незаконність постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 4’162’233,21 грн. після закінчення виконавчого провадження за заявою стягувача про повернення виконавчого документу, яким суд звернув стягнення на предмет іпотеки.

Основними аргументами скаржника було незаконність нарахування виконавчого збору, якщо державний виконавець не вчинив дій з примусового виконання рішення суду та не реалізував предмет іпотеки через прилюдні торги. Адже після набрання чинності нової редакції Закону України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII від 02.06.2016 р.) виконавчий збір стягується лише із фактично стягнутої державним виконавцем суми заборгованості чи вартості повернутого стягувачу майна (ч. 2 ст. 27 Закону).

У той же час, через внутрішні протиріччя окремих норм Закону про виконавче провадження державні виконавці помилково стягують виконавчий збір і тоді, коли рішення суду по відношенню до стягувача виконано боржником самостійно або ж виконавче провадження закінчується з інших підстав, ніж фактичне примусове виконання рішення суду державним виконавцем.

Практика стягнення виконавчого збору після закінчення строку, встановленого державним виконавцем, мала місце відповідно до механізму, який був закладений у попередній редакції цього Закону про виконавче провадження. Так, ст. 25 попередньої редакції Закону про виконавче провадження передбачала стягнення виконавчого збору з боржника після спливу строку на добровільне виконання судового рішення, наданого державним виконавцем боржнику, і не виконання такого рішення боржником у встановлений виконавцем строк. Хоча навіть тоді Верховний Суд України у своїх постановах від 28.01.2015 р. у справі №3-217гс14, від 06.07.2015 р. у справі №6-785цс15 висловив правову позицію про те, що виконавчий збір це винагорода державному виконавцю за фактичне примусове виконання виконавчого документу і сума виконавчого збору повинна обраховуватись від суми фактично стягнутої заборгованості з боржника або від вартості переданого стягувачу майна (ст. 32 Закону про виконавче провадження у попередній редакції). Сам лише факт закінчення строку на добровільне виконання судового рішення, встановлений державним виконавцем, не дає підстави для стягнення виконавчого збору, якщо рішення фактично не виконано.

Таку ж позицію займає і діючий Верховний Суд, зокрема, у постанові від 15.02.2018 р. у справі №910/1587/13.

Адвокат у скарзі також доводив, що іпотекодавець, який виступив майновим поручителем за виконання основного зобов’язання іншою особою перед кредитором, несе відповідальність перед стягувачем лише в межах вартості предмету іпотеки (ст. 11 Закону України «Про іпотеку») і не повинен додатково сплачувати виконавчий збір навіть тоді, коли державний виконавець примусово звернув стягнення на предмет іпотеки. Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2014 р. та Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 03.03.2016 р. у справі №К/800/8424/15.

Суд знайшов аргументи адвоката обґрунтованими, внаслідок чого задовольнив скаргу повністю та скасував постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Повний текст ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2017 р. по справі можна знайти у ЄДР судових рішень, справа №761/7274/14-ц.

Категория Адвокат по кредитным делам, Адвокат судебник | Метки , , , , |

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Нотаріус вчинив виконавчий напис на іпотечному договорі, з метою звернення стягнення на предмет іпотеки в інтересах банку і запропонував реалізувати квартиру клієнта для погашення заборгованості позичальника за кредитним договором. Кошти отримувала юридична особа, а клієнт у даній справі виступив лише іпотекодавцем (майновим поручителем) за належне виконання позичальником його кредитних зобов’язань перед банком.

Клієнт звернувся до мене за допомогою, як адвоката по кредитним спорам, коли справа знаходилась на стадії примусового звернення стягнення на квартиру органами державної виконавчої служби за виконавчим написом нотаріуса.

Розроблена мною процесуальна стратегія захисту прав та законних інтересів клієнта включала, серед іншого, подача заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за таким виконавчим документом (п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України) та оскарження виконавчого напису в судовому порядку (87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 110 ЦПК України).

Позовні вимоги адвокат мотивував, зокрема, тим, що на момент звернення банку до нотаріуса із позовом, вже розглядалась справа про стягнення цим же банком заборгованості із позичальника та іпотекодавця (Клієнта) в суді. Відтак, вимоги банку не можуть вважатись безспірними. Також у заяві нотаріусу, вимогах до позичальника/іпотекодавця, розрахунку до суду та виконавчому написі нотаріуса були вказані різні суми заборгованості, що свідчить про невідповідність стягуваної суми дійсній заборгованості боржника і унеможливлює вчинення нотаріусом виконавчого напису на іпотечному договорі згідно із ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат».

Печерський районний суд м. Києва погодився із моїми доводами як адвоката іпотекодавця і ухвалив рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41808444 ). Апеляційний суд м. Києва рішення місцевого суду скасував і ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44311441 ). Але Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу адвоката задовольнив повністю, рішення апеляційного суду скасував, а рішення місцевого суду залишив у силі (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52411642 ).

При цьому, на дату перегляду справи у касаційному порядку Верховний Суд України прийняв рішення, яким висловив правову позицію аналогічній тій, яку відстоював адвокат у даній справі. Суд дав роз’яснення про те, що наявність справи у суді про стягнення заборгованості з іпотекодавця виключає безспірність вимог кредитора та унеможливлює вчинення виконавчого напису нотаріусом (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43006509 ).

Отже, інтереси Клієнта були ефективно захищені завдяки правильній правовій позиції адвоката у даній справі.

Категория Адвокат по кредитным делам, Адвокат судебник | Метки , , , , , , , |

Банку відмовлено у позові до позичальника і до іпотекодавця

У період економічної кризи у позичальників за кредитними договорами нерідко виникають труднощі із своєчасним виконанням грошових зобов’язань, а тим більше, коли кредит видавався у валюті.

У однієї моєї Клієнтки виникла проблема: вона близько року не могла повністю вносити платежі за валютним кредитом, а тому у неї виникла прострочена заборгованість у сумі близько 3 тис. доларів США зі сплати тіла кредиту та відсотків. Виконання кредиту було забезпечено іпотекою (квартирою), яка була придбана до отримання кредитних коштів і передана чоловіком Клієнтки у іпотеку банку.

Проаналізувавши документи та врахувавши її можливості, адвокатом було розроблено комплексну систему захисту її прав та законних інтересів у даній справі. Поряд із стандартними способами захисту, було запропоновано нестандартний, який, нажаль, станом на жовтень 2015 р. не був підтверджений судовою практикою.

Саме про цей спосіб захисту піде далі мова.

У ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» міститься норма, за якою, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла — шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Банк звертався із досудовою вимогою до позичальника та іпотекодавця погасити прострочену заборгованість, але не вимагав у цих листах достроково повернути всю суму позики. Тобто, банк у своїх вимогах не змінив строк виконання зобов’язання на підставі ст. 1050 ЦК України і не вимагав достроково повернути частини позики, що залишилась, та сплати процентів, у зв’язку з простроченням позичальником повернення чергових частин позики.

Така вимога достроково повернути всю суму позики та відсотків містилась лише у позовних заявах, які були подані банком до позичальника і окремо до іпотекодавця. Від дати отримання позовних матеріалів із суду і дати звернення Клієнтів до адвоката не пройшло 60 днів. Прострочена заборгованість була повністю погашена позичальником і в подальшому зобов’язання Клієнткою виконувались належним чином і до моменту перегляду справи у апеляційному порядку.

Разом з тим, заперечення адвоката проти позову банку про те, що вимога кредитора втратила чинність і права банку не порушені на дату вирішення спору, не були сприйняті судом першої інстанції (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56111496 ). Однак, апеляційна інстанція погодилась із моїми доводами адвоката позичальника і, скасувавши рішення місцевого суду, ухвалила нове рішення про відмову у задоволенні позову банку до позичальника повністю (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57874172 ).

Слід відмітити, що у іншій справі за позовом банку до іпотекодавця було розроблено декілька ступенів захисту від звернення стягнення на квартиру і суд першої інстанції врахував заперечення адвоката та відмовив банку у позові ще на цій стадії (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56524900 ). На етапі апеляційного провадження позиція відповідача у цій справі підсилилась ще й рішенням апеляційного суду за позовом банку до позичальника, про яке йшлось вище, а тому рішення місцевого суду про відмову банку в позові до іпотекодавця було залишене без змін.

Відтак, завдяки нестандартному юридичному підходу адвоката до справи було залишено квартиру у власності родини та уникнуто дефолту позичальника.

Будемо працювати над тим, щоб рішення апеляційного суду залишились в силі після перегляду у касаційному провадженні.

Категория Адвокат по кредитным делам | Метки , , , , , |